Батькам про НУШ (Нова Українська Школа)

НУШ–це школа, до якої приємно ходити учням. Тут прислухаються до їхньої думки, вчать критично мислити, не боятись висловлювати власну думку та бути відповідальними громадянами.

Головна ідея Нової української школи – компетентнісне навчання. Це означає, що учні не просто будуть набувати знань, а вчитимуться використовувати їх на практиці й опановуватимуть навички. Для НУШ створено новий Стандарт освіти і нові програми. Навіщо вводиться інтеграція? Дитина в ранньому віці сприймає світ цілісно, а не по-предметно. Тому навчання в початковій школі буде інтегрованим – предмети будуть об’єднуватись довкола цікавих для дитини тем чи проблем.

Робота в команді, дослідження

Дуже складно передбачити, у якому світі житимуть наші діти – адже він швидко змінюється. Проте із впевненістю можна сказати, що їм потрібно буде вміти працювати в команді й співпрацювати. Саме тому значну частину навчального часу в НУШ буде присвячено роботі в групі. Причому школярі не просто разом розв’язуватимуть, наприклад, математичні приклади, а робитимуть проекти і спільно шукатимуть рішення проблем.

Вміння вчитися

Уміння вчитися – це ще одна навичка, яка стане в пригоді кожній людині. Адже у світі, який швидко змінюється, потрібно не відставати, а значить – уміти самостійно навчатись. Саме тому навчання в НУШ буде побудоване на дослідженнях: дитина самостійно шукатиме відповіді на запитання, осмислюватиме вивчене, а вчитель допомагатиме їй у цьому.

Граємо

НУШ діти часто навчатимуться, граючись. Діти опановуватимуть той самий навчальний матеріал, але в інший спосіб. А вчителю не потрібно буде більшість часу розповідати щось класу, стоячи біля дошки. Через гру (тобто моделювання ситуацій із додаванням руху, гумору й творчих завдань) учні зможуть дізнатись набагато більше.

Першокласників навчатимемо за допомогою наборів LEGO. Навчання в НУШ побудоване на дослідженнях: дитина самостійно шукатиме відповіді на запитання, осмислюватиме вивчене, а вчитель допомагатиме їй у цьому.

Ранкове коло

Кілька разів на тиждень (або щоденно) у спеціально відведеному місці будуть проводитися ранкові зустрічі, під час яких діти обмінюватимуться новинами,дізнаватимуться про плани на день, діти обговорюватимуть свій емоційний стан, власні думки, актуальні питання класного і шкільного життя, або ж просто говоритимуть на цікаві їм теми.

У першому і другому класах не буде балів, а протягом усього навчання пропонується використовувати вербальне оцінювання. Мета – оцінити поступ кожної дитини. Адже для якогось - Помилка – це складова пізнання і дослідження. Саме тому в НУШ не каратимуть за помилки, а спонукатимуть дитину самостійно їх виправити. Відсутність страху помилки – це запорука того, що дитина залишатиметься вмотивованою, навіть якщо їй щось не вдаватиметься.

Партнерство

Учитель і дитина – це партнери, тому рішення щодо роботи на уроці вони приймають спільно. Своїм запитанням дитина може спрямувати урок, а правила поведінки в школі та за її межами вчителі й учні будуть випрацьовувати разом.

Батьки з учителями та адміністрацією школи мають спільну мету – щаслива і успішна дитина. Тому стосунки між цими 3-ма категоріями побудовані, насамперед, на співпраці, взаєморозумінні й бажанні разом йти до мети.

На яких цінностях грунтується «Нова українська школа»?

Дитинство

Навчальний процес буде здійснюватися відповідно до вікових особливостей дітей. Навчання відбуватиметься через залучення дітей до активних самостійних дій, зокрема проектну діяльність.

Радість

Пізнавальний процес буде організовано таким чином, щоби приносити радість дитині. Обсяг домашніх завдань буде зменшено, а час на рухову активність і творчість - збільшено.

Особистість

Дитині буде створено умови для розвитку особистості. Замість слухняності плекатимуться автономність та незалежне мислення. Учитель підтримуватиме дітей, щоб розвивати їх навички з різних освітніх галузей, а також самоповагу і впевненість у собі.

Здоров’я

У «Новій українській школі» з першого класу в дітей формуватимуть здоровий спосіб життя. Буде створено умови для фізичного й психоемоційного розвитку, що надзвичайно важливо для дітей молодшого шкільного віку.

Безпека

У «Новій українській школі» буде створено атмосферу довіри і взаємоповаги.

Школа стане безпечним місцем, де немає насильства, цькування та дискримінації.

Поради для батьків майбутніх першокласників

- Не ставтеся до дитини як до маленької. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Робіть це м'яко: «Ти в нас уже дорослий, ми можемо тобі довірити помити посуд». Визначте загальні інтереси вашої сім'ї. Це може бути як спільний перегляд муль­тфільмів, так і розв'язання життєвих ситуацій, обговорення сімейних проблем.

- Залучайте дитину до економічних справ родини. Поступово привчайте її порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті. Наприклад, дайте гроші на хліб і морозиво, коментуючи ціну на той і на той товар.

- Не сваріть, не ображайте дитину в присутності сторонніх осіб. Якщо на дитину скаржаться в її присутності, скажіть: «Дякую, ми обов'язково поговоримо на цю тему».

- Навчіть дитину ділитися своїми проблемами, обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками та дорослими. Щиро цікавтеся думкою дити­ни — лише так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

- Намагайтеся якомога частіше говорити з дитиною. Розвиток її мовлення — це за­порука успішного навчання.

- Відповідайте на кожне запитання дитини, лише так її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.

- Намагайтеся дивитися на світ очима вашої дитини, адже бачити світ очима іншого — основа взаєморозуміння.

- Частіше хваліть дитину. На скарги про те, що щось не виходить, скажіть: «Вийде обов'язково, потрібно ще раз спробувати. Якщо тобі буде потрібна моя допомога, я охоче тобі допоможу».

- Формуйте високий рівень домагань. І вірте, що ваша дитина зможе все, потрібно лише їй допомогти. Хваліть малюка словом, усмішкою, ласкою.

- Не будуйте взаємини з дитиною на заборонах. Завжди пояснюйте причини своїх вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.

- Любіть дитину, знаходьте радість у спілкуванні з нею.

- Ваша повага до дитини — фундамент шанобливого ставлення дитини до вас у майбутньому.

ЯК ОБРАТИ СПОРТИВНУ СЕКЦІЮ ДЛЯ ДИТИНИ

- Показники здоров’я дитини

Необхідно відвідати педіатра, ортопеда, отоларинголога, хірурга, окуліста, ендокринолога і проконсультуватися, чи немає у вашої дитини протипоказань до заняття тим чи іншим видом спорту.

- Природні нахили та здібності малюка

Варто поспостерігати за дитиною, проконсультуватися з інструктором з фізкультури та педагогами (яким фізичним вправам вона віддає перевагу, які фізичні та вольові якості в неї найкраще розвинені).

- Наявні секції

Слід уважно вивчити дитячі секції, представлені у вашому місті, районі, з’ясувати, яка у них репутація.

- Бажання дитини

Перш ніж записувати дитину в спортивну секцію, поспілкуйтеся з нею, обговоріть кілька варіантів (які відповідають попереднім пунктам) - можливо, малюк сам підкаже вам правильний напрямок. Пам’ятайте: ви вибираєте секцію для сина чи доньки, а не для себе. Щоб від спорту була користь, дитина має отримувати задоволення від занять.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ

Одне з першочергових завдань сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Вона полягає в тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

Значне місце у родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам треба пам’ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, в результаті якої дитина пізнає багато нового.

Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей дитини); формування правильних моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовність поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.

Що таке шкільна зрілість?

Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний.

Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років – це вміння виділяти фігуру із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв’язки між явищами і подіями, логічно запам’ятовувати, а також розвиток тонких рухів руки і їх координації.

Емоційна зрілість – це здатність до ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і вміння тривало виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки.

Соціальна зрілість – це наявність у дитини потреби у спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя. Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатися у школі.

Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може піти до школи й успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду – знання, уміння, навички, звички. Безсумнівно, що згодом кожна з них навчиться читати і рахувати і навіть стане грамотною, але до моменту вступу до школи важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність дитини до навчання.

Отже, оскільки шкільна зрілість, як і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої уразливості.

З метою вивчення потреб, нахилів, інтересів дитини, стилю спілкування у родині доцільно проводити анкетування батьків. Батьки можуть заповнювати анкети вдома, на батьківських зборах, під час співбесіди, консультації.

Оцінити підготовленість своєї дитини до школи батькам допоможе наступний тест.

Тест: Чи готова дитина до школи ?

· Чи хоче Ваша дитина йти до школи?

· Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?

· Чи може Ваша дитина самостійно сидіти над якоюсь справою, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор)?

· Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?

· Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?

· Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?

· Чи вміє вона відміняти іменники за числами?

· Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?

· Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і назад?

· Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?

· Чи правильно, що Ваша дитина має тверду руку?

· Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?

· Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?

· Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?

· Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

· Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?

· Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?

· Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Кожна позитивна відповідь оцінюється в 1 бал. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо їх:

15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати;

10 – 14 – ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;

9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

Результати можуть Вас розчарувати. Але пам’ятайте, що всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, легко і весело можна виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – з усіма, хто має вільний час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.

Як упоратися з дитячими вередуваннямита істериками у дітей.

Як поступати батькам у такому випадку?

Як впоратися з такими капризами і істериками?

Навіть найспокійніші діти іноді вередують, отримавши відмову від батьків в покупці вподобаної іграшці, або відмова від вечірнього перегляду телевізора. Як поступати батькам у такому випадку? Як впоратися з такими капризами і істериками?
Багато хто з нас потурають дитячим примхам. А це призводить до нових, ще більш складних проблем. Адже якщо дитина зрозуміє, що він може домогтися свого за допомогою істерики, будьте впевнені, це буде повторюватися кожен раз, як тільки ви в чим-небудь йому відмовите. У дитячих примхи криється ще одна небезпека - вони є одним з факторів, що стимулюють розвиток дитячого егоїзму.

Для ефективної боротьби з такими негативними проявами дитячої емоційності, як вередування й істерики, необхідно зберігати спокій. Дайте емоціям дитини вийти назовні. Нехай він тупотить ногами, кричить, кидає речі і катається по підлозі - дуже скоро його запал вщухне, якщо він зрозуміє, що його поведінка не справляє на вас ніякої дії.

Іноді краще відвести дитину в свою кімнату, дем'які меблі для дітейне тільки заспокоїть своєю зручністю та комфортом, але і дасть можливість подумати над ситуацією
А після того, як малюк заспокоїться, спокійно і терпляче поговоріть з ним приблизно в такому ключі: «Мене дуже засмутило те, що ти влаштував істерику з-за такої дрібниці. Але я впевнена, що надалі ти будеш вести себе краще, адже я дуже тебе люблю і знаю, що ти самий гарний хлопчик (дівчинка)».
Це необхідно для того, щоб емоційний стан дитини не посилило почуття провини, яке часто виникає після бурхливих виплеск негативу. Головне, зберігати спокій і послідовність. Терпіння, виявлене під час першого десятка дитячих капризів, воздасться вам їх відсутністю в подальші декілька років.

Розвивальні іграшки для малюків

Стимулюємо фізичну активність

Лікарі відзначають: запорука успішного розу­мового розвитку дитини — її фізична активність, особливо на свіжому повітрі. Які ж іграшки ста­нуть у пригоді в приміщенні й надворі?

Дитячий транспорт. Це велосипеди, толо- кари (машинки-каталки), самокати та біговели. їх використання запобігає гіподинамії, сприяє розвитку координації, вестибулярного апарату, тренуванню суглобів та м’язів. Перевагу варто віддавати двом останнім видам: при їзді на них працюють не лише ноги, а й руки та черевний прес. А от економні варіанти — трансформери (біговели-самокати, біговели-велосипеди) — не­зручні в користуванні й навіть можуть призвес­ти до травми: у них неправильно розташовано центр ваги, вони мають завелику масу, майже не регулюються під зріст дитини і погано долають перешкоди на шляху.

М’ячі. Бажано, щоб вони були різних розмі­рів та з різних матеріалів.

Кеглі. їх можна збивати м’ячем, переносити з місця на місце, катати по підлозі рукою чи но­гою, пробігати чи проповзати між ними або по об­меженій ними доріжці.

Іграшки-“стрибуни”. Йдеться про дитячий варіант фітбола — великі гумові іграшки-тварини, з якими можна виконувати цілі комплекси вправ для зміцнення хребта, посилення кровообігу в між- хребцевих дисках та обміну речовин у тканинах.

Масажні доріжки та килимки. Вони спри­яють правильному формуванню стопи, розвива­ють відчуття рівноваги та координацію, допома­гають компенсувати брак тактильних відчуттів.

Розвиваємо дрібну моторику

Цікавими для дітей і справді корисними є іграшки, дії з якими вимагають точності й акурат­ності, активізують логічне та образне мислення, виховують уважність.

Пірамідки. Пірамідки. Перші дитячі пірамідки з’яви­лися ще в Давньому Єгипті й досі залишаються поширеними розвивальними іграшками. Оби­раючи пірамідки, слід віддавати перевагу тим, в основі яких не конус, а прямий стрижень — з та­кою іграшкою можна виконувати більшезавдань: складати кільця від більшого до меншого і від мен­шого до більшого, від світлого кольору до темно­го і навпаки, кидати їх на стрижень. Високий роз­вивальний потенціал мають пірамідки-вкладки з відерець або коробочок, з яких можна будувати вежі або складати їх за принципом мотрійки

Сортери. Сортери. Мабуть, найпопулярніша нині розвивальна іграшка для дітей раннього віку — ємкість з отворами різних форм, до яких потрібно добирати відповідні вкладки. Крім стандартних геометричних варіантів, існують також сортери з тваринами, фруктами, транспортними засобами тощо.

Складані картинки. Це можуть бути об’ємні та плоскі пазли з невеликою кількістю де­талей, дерев’яні та пластикові іграшки-вкладки (для найменших — ті, деталі яких мають ручки), розрізні картинки. Ігри з ними розвивають уяв­лення про співвідношення частини й цілого, фігу­ри та її контура, вчать орієнтуватися в просторі.

Пальчикові лабіринти. Малятам подо­бається гратися з різнобарвними намистина­ми. Для найменших, які ще можуть тягти в рот дрібні деталі, ідеально підходять пальчикові лабіринти — іграшки для розвитку сенсорики, дрібної моторики та координації. Проводячи на­мистинки по складних заплутаних маршрутах, діти тренують суглоби рук.

Розвивальні намиста. Трохи старші діти залюбки нанизують розвивальні намиста — на­бори різноманітних намистин (однотонних або із зображеннями), які потрібно набрати на шнур з довгим твердим кінцем. Нанизують такі намис­та відповідно до завдання дорослого (від мен­шої до більшої, спершу зелені, потім жовті, одну квіточку і два кружечки тощо) або за бажанням дитини. Особливо радує малят можливість по­тішити власноруч зібраним намистом маму або старшу сестру.

Шнурівки. Стандартні іграшки-шнурівки ще заскладні для дітей раннього віху. Для них іс­нує спрощений варіант — основи з наскрізними дірками, крізь які треба пропустити шнур з ве­ликим наконечником. Спершу діти вчаться пра­цювати з одним отвором, потім поступово збільшу­ють їхню кількість. Най­частіше такі іграшки виго­товлені у формі фруктів, овочів чи грибів, а нако­нечник має форму гусені.

Робимо іграшки власноруч

Яким би широким не був асортимент іграш­кових магазинів, багатьох видів цікавих і справ­ді корисних іграшок там не знайдеш: виробляти їх фабричним способом не надто прибутково, а розрекламувати не так просто, як, скажімо, елек­тронні звукові й музичні іграшки. Проте завдяки Інтернету можна знайти як готові вироби, так і майстер-класи з виготовлення їх власноруч.

“Шукалки”. Чудово розвивають мотори­ку та короткочасну пам’ять фігурки з фетру або велюру, наповнені білим бісером, гранулятом чи пропареним рисом та кольоровими ґудзиками і намистинами. Ці фігурки мають віконечка з цупкої прозорої плівки. Дитина натискає на іграшку так, щоб у віконечку з’являвся певний названий дорос­лим предмет. До “шу- калок” нерідко додають “карту скарбів” — підказ­ку, які саме фігурні ґудзи­ки там можна знайти.

“Ненажерки”. Це об’ємні, порожні всере­дині ляльки у вигляді звірят. їх потрібно “годува­ти” намистинками, дрібними іграшковими фрук­тами або справжніми горішками (предмети потім виймаються через отвір ззаду або внизу іграш­ки). Така забавка поширена в Японії. Виготовити “ненажерку” можна навіть з картону та пласти­кового стаканчика. Більш довговічним буде тек­стильний або в’язаний варіант. Така іграшка і мо­торику розвиває, і вчить дбати про когось.

Сенсорні міні-килимки для рук. Стан­дартні масажні килимки призначені для ніг. Проте виготовити подібні можна і для рук — нашити на основу з тканини різних фактур чи в’язаного по­лотна доріжки з ґудзиків та намистин і заохочува­ти малят проходитися по них пальчиками у різні способи: приставним кроком, по­вільно, швидко, великими і малими кроками. Збільшити розвивальний потенціал таких іграшок можна, додавши килимкам сюжетності.

Про непусті дитячі пустощі.

Діти непосидючі, допитливі та невгамовні. Батьки тішаться їхньою наполегливістю в розвитку мовлення, в оволодінні все новими й новими вміннями. Кожен вивчений дитиною віршик чи пісеньку або навіть самостійно зав`язаний шнурок на черевичку батьки заохочують увагою й похвалою. Але є такий вид дитячої активності , що, на перший погляд , не приносить жодних результатів (пуста активність). Звідси її назва-пустощі. Саме відсутність очевидної цілі відрізняє пустощі від непослуху, вередування. На відміну від пустощів , непослух –це небажання або відмова підкорятися кому-небудь, слухатися; а вередування –один із проявів неслухняності, що характеризується швидкою зміною бажань.Пустощі є невід ємною частиною поведінки кожної дитини,яка росте розвивається. Дитячі пустощі спрямовані на вихід,за межі усталених, знайомих дитині форм поведінки і діяльності.

Пустощі-це сигнал дорослим про те, що дитина вичерпала розвивальні ресурси діяльності ,якою вона займалася, і готова включитися в нову пізнавальну і творчу діяльність, готова до нового етапу розвитку.

Є три основні види пустощів:

· Як прояв пізнавальної активності та творчості;

• Як спосіб вивчення власних можливостей і меж дозволеного;
• Як спроба зайняти себе будь-чим-пустощі знічев`я;

Творчість-природна потреба дитини,тож вона змушена творити або витворяти. Творення нерозривно пов`язане з пізнанням нового, а для дитини все нове. І якщо дошкільник псує речі, намагаючись зрозуміти, як вони влаштовані ,то це не його, а наша провина.

Ніщо не приносить дитині такого задоволення, як усвідомлення власного розвитку. Навчившись нового, дошкільник намагається закріпити це вміння. Дуже важливо для дитини є думка дорослих про, те наскільки добре вона щось робить.

Пустощі знічев`я зазвичай виникають, коли дитині нічого робити. Причина пустощів проста:дошкільники потребують активності.

Дитячу активність потрібно спеціально організовувати. Тому батьки повинні пам`ятати, що для повноцінного виховання ,окрім взаємодії з дідусями й бабусями, нянями чи вихователями ,дитині потрібні інші діти. Мультфільми й комп`ютерні ігри ніколи не замінять звичайної гри дитини з іншими дітьми. Співчуття до чужого болю чи прагнення не ображати інших ліпше виховувати власним «ігровим болем» чи образою, ніж чужим – комп`ютерним .

Пустуючи , дитина проявляє ініціативу. Можливість щось переробляти по-своєму, виступати в незвичній ролі викликає в дітей почуття радості.

Приборкувати надмірну дитячу активність і спрямувати її в корисне русло можна в різні способи. Скажімо,батькам варто гратися разом з дітьми в улюблені ігри, зокрема рухливі або читати казки (оповідання) - це допоможе зрозуміти різницю між добром і злом,чемністю й пустуванням. Саме тому батьки мають спрямувати енергію на користь дитини:спонукати її займатися спортом,організовувати цікаву гру з іншими дітьми,залучати до посильної допомоги по господарству тощо.

Лекторій для батьків майбутніх першокласників.

Ваш малюк - майбутній першокласник

1.Поясність дитині,що дорослі ходять на роботу; длядітокробота –дитячий садочок, а для старших - школа.Розкажіть,що всі колисьходили дошколи:ібабуся,і дідусь,імама,і тато.

2.Дужечасто причина негативногоставлення дитинидошколи криєтьсяувідношенні батьків. Батьки «заражують»дітей своїми хвилюваннями,побоюваннями і малюк починає сприйматишколу якневідому загрозу.Налаштуйте дитинупозитивно,розкажіть,щоунеї з'явиться багато нових друзів,що кожендень вона будедізнаватися багато цікавого.Згадайте веселі історії зі свого шкільного життя.Можна погратисяу «Школу». Нехай учителем уцій грібуде мамачибабуся, адитина-учнем, апотім поміняйтесьролями.

3. Разомз дитиною виберіть найкраще шкільне приладдя: ручки,пенали,зошити,олівці, рюкзак,пластилін,альбоми. Нехайдитина поміряє новенькуформу,відчуєсебедорослим,склавшивсе у рюкзак.

4.Якщо дитина захоче помалювати в новому альбомі чи зошиті,або зліпити зі«шкільного»пластилінудинозаврика - незабороняйтеїй.

5. Неакцентуйте увагу лише нанавчанні.Дитинствоушість роківнезакінчується.

Готуємося до школи

Чи готова дитина до школи? Як допомогти дитині пристосуватися до нових для неї умов шкільного навчання? Ці питання не можуть не хвилювати батьків дошкільнят. Але дати правильну відповідь навіть досвідченим мамам і татам не завжди легко.

Існує багато психологічних тестів, по яких можна дізнатися про загальну шкільну зрілість дитини. Але проводити їх і знатися на отриманих результатах – справа спеціалістів-психологів. Тож пропонуємо елементарний спосіб перевірки, доступний абсолютно всім батькам.

Отже, спершу поставте дитині наступні запитання. Якщо вона відповість на них без зусиль, то, значить, його психічний розвиток відповідає календарному віку і свідчить про готовність дитини навчатися в загальній середньо освітній школі.

Запитання для дитини 5-6 років

1. Як тебе звуть?
2. Як звуть твою маму, тата, сестричку, братика?
3. Ти дівчинка чи хлопчик? Ким ти будеш, коли виростеш і станеш дорослим: чоловіком чи жінкою?
4. Зараз ранок, день чи вечір?
5. Ти любиш малювати? Якого кольору цей олівець, стрічка?
6. Скільки пальців у тебе на руці? Покажи два пальчики, три?
7. Скільки оченят у ляльки? А у тебе? Для чого потрібні очі, вуха?
8. Що роблять віником, олівцем, ложкою?
9. Коли можна кататись на санчатах: взимку чи влітку? Чому?
10. Коли можна купатися в річці: взимку чи влітку? Чому?
11. Яких ти знаєш звірів, птахів? Хто більший: коза чи корова? У кого більше ніг: у собаки чи у півня?

Готовність дитини до школи:

складові
успішного навчання

Якщо ж ваше дитя:

· кожен ранок чистить зуби, завжди миє руки перед тим, як сісти до столу;

· допомагає вдома по господарству (миє посуд, прибирає ліжко, накриває на стіл);

· може сам собі приготувати бутерброд, вдягнутися по погоді, зав’язати шнурки і шарф;

· вміє самостійно утримувати увагу досить тривалий час (15-20 хвилин) під час читання вголос, малювання, гри;

· здатний управляти своїми бажаннями (не їсть перед їжею цукерки, хоча вони і лежать на видному місці; не вередує, коли дорослі щось заборонили);

· вміє поводитися за столом (правильно сидить, акуратно їсть);

· має більш-менш стійкі інтереси (прослухування музики, малювання, заняття мовами, конструювання, ліплення з пластиліну);

· вміє поводитися в суспільстві (не перебиває старших, без нагадування проявляє ввічливість, використовуючи «будь ласка», «дякую», «до побачення» та ін.);

· дотримується певного режиму дня;

· ставить питання і завжди вислуховує відповіді;

· прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки після читання, тоді вітаємо! Ваше дитя має високий рівень розвитку вольових навичок. А вони, у свою чергу, є основою довільного запам’ятовування, уваги, розумових навичок. І, відповідно, у вас і у вашої дитини буде значно менше проблем в школі.

Виховання лідерів змалку

Виховай лідера

Виховати вундеркінда – ось головна мета сучасної мами. Дитину навантажують розумною літературою з раннього дитинства. Навчають читати і писати з пелюшок. Примушують до гри на 5-ти музичних інструментах, навязують вивчення 3-х іноземних мов, і, на додачу, ставлять на ньому досліди по загартовуванню, правильному харчуванню і т.п.

Мами впевнені– з малюка виросте справжня розумна, здорова людина. Вона всього в житті доб’ється, буде багато заробляти, і, звеличувати матусю. Але, як правило, всі ці заняття і навантаження дають зворотний ефект. Як тільки у дитини з’являється шанс проявити самостійність – вона тут же кидає все нав’язане мамою і займається абсолютно іншою справою.

У результаті – конфлікт і нерозуміння. Виникає питання: чому?

Відповідь проста: тому, що для того щоб виховати розумну, здорову, впевнену в собі людину, не потрібно з раннього дитинства вчити її наукам. А чому ж вчити?

Як виховати лідера?

Найголовніше – навчити позитивним поглядам на життя. Дитина повинна в кожній ситуації знаходити щось позитивне. Іншими словами, потрібно розвивати оптимізм. Якщо з раннього дитинства ви будете вчити дитину позитивному мисленню, то вже до школи ви виявите в ньому задатки лідера. Адже лідер не той, хто йде «по головах», а той, хто навіть з найскладнішої ситуації виходить з посмішкою, навіть якщо програв.

На своїх помилках

Життя вчить нас отримувати досвід з своїх помилок. Це друге, чому ви зобов’язані навчити дитину. Стрибав, впав. Боляче. Не сваріть і не жалійте. Просто спокійно поясніть, буде стрибати знову – значить знову буде боляче.

Домогтися мети

Навчити добиватися своєї мети – складно. Але якщо починати роботу з самого раннього віку – то вже до 2-3х років ви побачите результат. Починати потрібно з елементарних занять: дотягнутись до іграшки, перекинутись на животик, або спинку самостійно.

Успішні діти

Для діток старшого віку потрібні заняття іншої складності. Наприклад, скласти пазл, зібрати іграшки самостійно. Головне, не те що дитина робить. Головне за це похвалити, щоб дитина відчула, що ним пишаються. Щоб малюк зрозумів, що таке успіх. Не потрібно робити завдання за дитину. попросіть у нього дозволу йому допомогти, якщо бачите що малюку складно. Якщо у нього щось не вийшло – не сваріть. Скажіть що любите і все одно пишаєтеся ім.

Як навчити?

Навіть у наші часи, у вихованні дітей дуже популярним є метод «батога і пряника». Так, потрібно вчити відповідати за свої вчинки. Безсумнівно, хвалити і заохочувати дитину теж необхідно. Але без фізичних покарань і зайвих подарунків-солодощів.

З самого раннього дитинства дитина починає розуміти, коли його мама або тато чимось засмучені. Малюк відчуває ваш настрій. Саме в ранньому дитинстві легко навчити відповідати за свої вчинки.

Малюк зробив щось погане, не кричіть, не бийте. Ви ж його тільки перелякаєте, він може навіть не зрозуміти, в чому винен. Поясніть, що так робити погано. Скажіть наприклад: «Якщо ти так будеш поступати – мама дуже засмутитися». Цього робити достатньо. Тільки так чинити потрібно завжди.

Приклад з дорослого

Малюки нас копіюють у всьому. Зрозуміло, що не у всіх сім’ях є лідери. Але важливо прагнути до цього. Якщо ви все життя були сірою мишкою, без зусиль вам лідера не виховати. І, в першу чергу, це мають бути зусилля над собою. Не бійтеся і наберіться терпіння.

Діти – наше дзеркало

І найголовніше – любіть своїх дітей однаково сильно завжди. Капризний малюк, чи веселий, нашкодив чи зробив щось хороше. Саме ваша безсумнівна любов і підтримка є запорукою його успішності та віри у себе!

Батькам Варто Знати

Вплив комп'ютера на здоров'я дитини

З дитинства нас привчали до того, що не можна довго дивитися телевізор або сидіти біля комп'ютера - "Очі зіпсуєш!", "Сколіоз заробиш!", "Жахіття потім снитися будуть!". Яких тільки страшних історій нам не розповідали, аби прогнати від джерела задоволень. І ось тепер вже наші діти просиджують вечори біля монітора, а ми турбуємося про їхні очі та спини. Але чи такий страшний цей звір? Чи справді робота за комп'ютером шкодить здоров'ю? - Спробуємо розібратися.

У чому небезпека

Коли мова йде про дітей, головну небезпеку зумовлює той факт, що вплив відбувається на організм, що розвивається. У період дорослішання і позитивні, і негативні фактори мають більш вагоме значення. Яким ризикам піддають своє здоров'я діти, що подовгу сидять біля монітора? Ось найпоширеніші:

· Гіподинамія. Тривале сидіння перед комп'ютером в одній позі замість занять спортом і активних ігор на свіжому повітрі призводить до того, що м'язи слабо розвиваються, дитина стає дратівливою, швидко стомлюється. До того ж сидяче положення негативно позначається на спині та попереку, псується постава.

· Порушення зору. Постійна напруга зору веде до стомлення очних м'язів, а також негативно впливає на внутріочні судини і сітківку ока.

· Концентрація уваги. Тут все не так однозначно. Під час коротких сеансів використання комп'ютера увага, навпаки, тренується, а ось під час тривалих - концентрація втрачається.

· Навантаження на руки. Під час роботи за комп'ютером кисті рук постійно знаходяться в напрузі: вони здійснюють однотипні рухи, довгий час не змінюють позицію, в результаті виникає стійке стомлення м'язів рук, що виражається потім в болю суглобів. Крім того, через порушення кровообігу і погіршення нервової прохідності можлива поява судом, порушення координації пальців.

· Навантаження на шию. Шийний відділ хребта під час роботи за комп'ютером також знаходиться в постійній напрузі, особливо якщо дитина сидить нерівно. У результаті погіршується кровопостачання мозку, може виникнути кисневе голодування, що виявляється в головних болях.

· Вплив на ЦНС. Тривале використання комп'ютера може не тільки стати причиною підвищеної стомлюваності і навіть запаморочень, але й викликати інші вегето-судинні порушення - денну сонливість, полохливість, апатію, неуважність, запальність, слабкість...

· Психологічний аспект. Його теж обов'язково потрібно враховувати. Часто діти, захоплені інтернет-спілкуванням, втрачають здатність до живої комунікації - їм складніше знаходити спільну мову з однолітками, нецікаві інші активності. Крім того, на емоційний і розумовий розвиток дитини можуть справити істотний вплив потоки інформації, одержуваної з Мережі - на жаль, далеко не завжди корисної та безпечної.

· Проблеми з харчуванням. Захоплена комп'ютером дитина часто забуває про їжу або і зовсім втрачає апетит. Інші діти, навпаки, починають харчуватися неконтрольовано - перекушувати прямо перед монітором і не особливо дбати про якість їжі.

Як зменшити негативний вплив комп‘ютера на дитину ?

Крім психологічних факторів впливу комп’ютера,існує ще одна небезпека для здоров’я від того, що діти довго вдивляються у монітор – від цього псується зір. Під час роботи з комп’ютером шкідливими факторами є електромагнітне випромінювання і статична електрика. Виміри, які зробили експерти академії наук показали, що вона є такою ж, як і радіаційний фон землі. Електромагнітне випромінювання від якісного комп’ютера відповідає нормативам. Однак із бокових і задніх стінок комп’ютера низької якості рівень електромагнітних випромінювань може бути підвищеним. Також у приміщенні, де працює комп’ютер, змінюється рівень вологості повітря. Діти можуть болісно реагувати на такі зміни: у них може з’явитися сухість в горлі, покашлювання.

При роботі з комп’ютером необхідно дотримуватись таких правил безпеки:

· комп’ютер потрібно розташовувати в кутку чи задньою стінкою до стіни;

· у приміщенні, де працює комп’ютер, необхідне щоденне вологе прибирання;

· до і після роботи на комп’ютері слід протирати екран спеціальними серветками;

· вважають, що наші зелені друзі – кактуси – також допомагають зменшити негативний вплив комп’ютера;

· під час грози обов’язково вимикайте комп’ютер;

· не забувайте частіше провітрювати кімнату.

· Обмежити час роботи дитини за комп'ютером до чітко встановленого періоду, відповідного віковим нормам (діти до 6 років - не більше 20 хв на день, 7-8 років - До 40 хв на день, 9-11 років - годину-півтори).

· Привчити дитину періодично робити перерви, хоча б на декілька хвилин відволікаючись від комп'ютера та активно рухаючись, розминаючи все тіло та окрему увагу приділяючи кистям рук.

· Забезпечити правильне робоче місце: комп'ютерне крісло повинно відповідати росту дитини, мати високу спинку та підлокітники. Встановлювати крісло слід на таку висоту, щоб погляд сидячої в ньому людини упирався в центральну частину монітора. Зверніть увагу на освітлення комп'ютерного столу: лампа повинна бути досить яскравою, але не сліпити.

· Налаштувати монітор - виберіть оптимальну яскравість, контрастність. Прослідкуйте, щоб за замовчуванням стояв досить великий шрифт, а на робочому столі була встановлена картинка спокійних кольорів. Зверніть увагу, яка стоїть частота оновлення екрану - вона повинна бути максимально можливою (100 герц і більше).

· Навчити дитину робити гімнастику для очей і стежити за тим, щоб під час роботи її обличчя було за 60-70 см від монітора.

Комп'ютер - це, безсумнівно, корисний винахід людства, а доступ до Інтернету відкриває перед дитиною величезні можливості саморозвитку. Не варто позбавляти своїх дітей цих переваг - просто подбайте, щоб робота за комп'ютером не перетворилася на залежність і щоб у дитини було правильно організоване робоче місце. А проконтролювати час перебування дитини в мережі допоможуть спеціальніпрограми батьківського контролю, які здатні через заданий час просто блокувати комп'ютер.

Літнє оздоровлення дітей в ДНЗ

Літо – час оздоровлення дітей. Організація літнього оздоровлення та відпочинку має велике значення для відновлення сил, поліпшення стану здоров’я дітей дошкільних закладів.

В нашому садочку літньої пори діти частіше бувають на свіжому повітрі, на майданчиках. Адже саме тут відбуваються основні оздоровчі моменти.

Використати цей період необхідно дбаючи про повноцінне загартування повітрям, сонцем і водою. Ці природні чинники треба задіювати помірковано, не забуваючи про основні вимоги до загартувальних процедур:

· системність,

· послідовність,

· регулярність,

· урахування стану здоров’я та

· емоційного ставлення дитини до оздоровчих процедур.

Чим ще ми маємо наповнити літнє дозвілля дошкільників?

Доречно, щоб це були ігри, розваги, спостереження, праця в природі, загартувальні процедури, пішохідні переходи, спортивні свята.

Цікавими для дітей будуть лялькові вистави, концерти, вікторини, інсценівки, драматизації казок, у яких вони будуть брати безпосередню участь. Вихователь має потурбуватися про різноманітність вражень і знань, які отримають малюки за три місяці літа.

Ігри

Спортивні(бадмінтон, городки, з елементами футболу, з елементами баскетболу).

Рухливі(ігри з ходьбою, бігом, рівновагою; з повзанням і лазінням; з киданням і ловлею предметів; зі стрибками; наорієнтування у просторі).

Рухливі ігри на свіжому повітрі слід проводити щодня:

· під час ранкового прийому – одна-дві гри малої та середньої рухливості;

· на прогулянках у першу і другу половину дня – на кожну планується не менше трьох-чотирьох ігор різної рухливості при цьому першу гру розпочинають через 10-15 хвилин після початку прогулянки, коли діти дещоадаптуються до погодних умов, а останньою проводять малорухливу гру;

· увечері (після 16.00) – одна-дві гри малої та середньої рухливості.

Під час літньої спеки ігри з бігом або стрибками доцільно організовувати у другій половині дня, у затишку.

При поясненні гри не можна садити або ставити дітей обличчям до сонця. Сонце заважає дітям бачити вихователя, і вони погано сприймають пояснення і показ рухів у грі.

Рольові(згідно з вимогами програми, атрибути виносити на майданчик);

Народні(згідно з вимогами програми, атрибути виносити на майданчик).

Організація і проведення цільових прогулянок на природу

Ми можемо любити тільки те, що знаємо. Треба дати змогу дітям побачити хоч найближчі місцевості, знати в них кожну річку, ліс, озеро, острів тощо, знати рослинність, звірів свого краю, чим люди займаються, біля чого працюють.