/Files/images/115.jpg

Валявська Віра Іванівна
Освіта - середня спеціальна
Кваліфікація - фельдшер

10.01.2018

Кір - гостре інфекційне захворювання

/Files/images/im578x383-kir2.jpg Існує помилкова думка, нібито кір - хвороба легка і оберігати від неї дітей не обов'язково. Однак нерідко це захворювання протікає дуже важко і має тяжкі ускладнення. Щоб захистити дітей від таких наслідків кору, необхідно вчасно прийняти запобіжні та лікувальні заходи. Багато хто помилково вважає, що кожна дитина повинна перехворіти на кір. Це неправильно і давно спростовано наукою і самим життям.

Способи зараження

Хворий на кір при кашлі, чханні, розмові виділяє в повітря мікроби. Якщо цим повітрям дихає дитина, яка ще не хворіла на кір, навіть дуже короткий час, вона інфікується. Хворий на кір заразний для навколишнього оточення протягом 10 днів з дня появи у нього перших ознак захворювання - нежиттю, кашлю і нездужання. Через здорових людей і речі хворого кір не передається. І якщо дитину, яка тільки занедужала, негайно укласти в ліжко і припинити на 10 днів доступ в квартиру іншим дітям, розповсюдження хвороби не відбувається. Хворіють на кір зазвичай один раз в житті. Повторні випадки бувають дуже рідко.

Для кого особливо небезпечний кір

У здорових дітей старше 3 років важкі ускладнення кору бувають рідко, тому вони зазвичай добре переносять цю хворобу. Але у маленьких дітей, особливо у віці до 2 років, кір може дати ускладнення, небезпечні для життя. Ці ускладнення частіше бувають у дітей, яких рано відняли від грудей матері, що мало бувають на свіжому повітрі чи страждають на рахіт. Особливо часті ускладнення у дітей, які до моменту появи кору страждають іншими хворобами (запаленням легенів, коклюшем, грипом, дифтерією, скарлатиною) або перенесли їх незадовго до кору. При цих умовах важкі ускладнення можуть з'явитися не тільки у маленьких, але й у дітей старше 3 років. Кір небезпечний і в іншому відношенні: він послаблює організм і знижує здатність чинити опір хворобам. Під час або незабаром після кору діти особливо легко підхоплюють дизентерію, дифтерію або грип. Кір, послаблюючи організм, може також сприяти поверненню тих хвороб, якими дитина страждала раніше. Буває так: дитина, хворіла на туберкульоз, почувається добре, але варто їй захворіти на кір, як туберкульоз знову спалахує з більшою силою. Інша дитина починає видужувати від дизентерії, але якщо він у цей час захворіє на кір, дизентерія знову розгориться і може навіть послужити причиною загибелі дитини. Загрозливі для життя ускладнення кору, загострення туберкульозу, дизентерії зустрічаються частіше у маленьких дітей, і чим вони молодші, тим частіше у них спостерігаються важкі наслідки захворювання. Ось чому маленьких, слабких і хворих дітей треба старанно оберігати від зустрічі з хворим на кір. Якщо ж батьки знають, що така зустріч відбулася, слід негайно повідомити про це медичному працівникові, щоб вчасно зробити дитині запобіжне щеплення.

Симптоми кору

Від моменту зараження до захворювання проходить від 7 до 17 днів, частіше 7-10 днів. Це - прихований період хвороби, коли в організмі дитини розмножуються мікроби. Тому важливо створити в цей час умови для підвищення захисних сил організму дитини в боротьбі з мікробами: відразу після зустрічі з хворим на кір слід повідомити про це лікаря, за його порадою зробити дитині запобіжне щеплення, почати давати йому більше вітамінів і, поки хвороба не проявилася, якомога більше гуляти з ним на свіжому повітрі. По закінченні прихованого періоду дитина захворює. Вона стає млявою, неспокійною, примхливою; у неї порушується сон, знижується апетит, з'являється жар, нежить, кашель. Ці ж ознаки бувають при грипі, за який часто і приймають початок кору. Через 2-3 дні жар зазвичай спадає, але кашель і нежить посилюються, з'являється чхання, світлобоязнь (дитині боляче дивитися на світло). На внутрішній стороні щік, а іноді й губ, лікар виявляє дрібні червоні цятки, як би посипані дрібними висівками. За цією ознакою лікар безпомилково розпізнає кір. На 4 -5 -й день захворювання температура знову підвищується до 39-40°С, на шкірі з'являється висип у вигляді рожевих або червоних цяток, злегка піднімаються над поверхнею шкіри. Висип спочатку з'являється за вухами, на обличчі, шиї, на наступний день - на тулубі, а потім поширюється на кінцівки. Разом з появою висипання посилюється нежить і світлобоязнь, повіки набрякають, обличчя стає одутлим, голос грубим або захриплим, а кашель нав'язливим і болісним. Часто приєднується пронос: випорожнення стають рідкими, водянистими. Самопочуття хворого погіршується, дихання частішає; діти в ці дні особливо мляві, примхливі, то сонливі, то неспокійні. У дітей старше 6-7 років поява висипки може супроводжуватися головним болем, затемненням або втратою свідомості; деякі з них знаходяться в стані глибокого сну і лежать «як пласт»; в інших, навпаки, з'являється марення, неспокій, їх доводиться тримати, так як вони прагнуть кудись бігти. При позитивному перебігу хвороби на 4 -5-й день після появи висипки жар проходить, самопочуття дитини відразу поліпшується, висип тьмяніє, але залишається ще протягом 1-3 тижнів у вигляді коричневих цяток. Зникає світлобоязнь, кашель стає м'якшим і рідкісним, задишка і нежить проходять. Дитина починає одужувати, до нього повертається бадьорість, сон, апетит.

Ускладнення

Отрута коревого мікроба розноситься кров'ю і вражає весь організм дитини. Від коревої отрути особливо страждають дихальні органи, кишечник, внутрішні оболонки рота, очі, вуха, шкіра. Ці органи і стають улюбленим місцем для розмноження найрізноманітніших мікробів. Організм ослаблений, тому будь-яка інфекція, яка до хвороби була безпечною, може викликати загрозу та ускладнення. Нам відомі випадки, коли у батька дитини було бешихове запалення. До кору дитина залишалася в одній кімнаті з батьком, але не заразилась. Проте після того, як вона захворіла на кір, спілкування з батьком дало тяжкі наслідки: у дитини з'явилися численні гнійники на шкірі і загальне зараження крові. Тільки тривалим і наполегливим лікуванням у лікарні вдалося врятувати їй життя. З ускладнень кору найбільш небезпечним є запалення легенів. Крім цього у хворого на кір може з'явитися запалення гортані, вух, очей, слизової рота, шкіри. Всі ці ускладнення з'являються частіше у тих дітей, за якими невміло доглядають. Якщо ж догляд за хворим на кір організований правильно, ускладнення не з'являються або, з'являючись, швидко і добре закінчуються. Хворих на кір рідко поміщають в лікарню, тому батьки повинні добре знати, як доглядати за хворим вдома.

Догляд за хворим вдома

Хворий на кір потребує чистого повітря та доступ до світла, що підвищує захисні сили дитини в боротьбі з хворобою та очищають кімнату від мікробів. Тому необхідно боротися з найшкідливішим забобоном, в результаті якого в кімнаті, де перебуває хворий, наглухо закривають і завішують вікна. У теплу пору року вікна повинні бути відкриті весь день; взимку слід провітрювати приміщення кілька разів на день; на цей час ліжко відсувають у бік від вікна, хворого накривають другою ковдрою, голову закривають хусткою. Кімната хворого повинна бути чисто прибрана. Вбирання треба робити вологим способом (мокрою ганчіркою), щоб не піднімати в повітря, яким дихає дитина, пил, бо в пилу завжди багато шкідливих мікробів. Постільну та натільну білизну необхідно утримувати в чистоті та регулярно міняти. Багато хто вважає, ніби хворого на кір не можна мити. Думка ця помилкова і шкідлива: на брудній шкірі завжди гніздяться мікроби, здатні викликати ускладнення. Самопочуття хворого з високою температурою, який потіє та тривалий час не вмивається, погіршується. Руки хворому слід мити кілька разів на день, тіло обтирати змоченою в теплій воді ганчірочкою, а потім сухим рушником. У теплій кімнаті (19-20°С) хвору дитини не тільки можна, але й корисно викупати (температура води 37°С). Щоб попередити захворювання очей, слід змивати гнійв міру його накопичення. Промивати треба кожне око окремою кулькою з вати, змоченою в кип'яченій воді, в напрямку від скроні до носа. Щоб уникнути появи запальних вогнищ в роті необхідно поїти дитину підсолодженим чаєм, кип'яченою водою; корисно додавати у воду сік з овочів або фруктів. Хворому на кір внаслідок кашлю і нежиті буває важко дихати. Треба стежити, щоб сорочка та кофтини не вдавлювали йому шию і груди, не утрудняли дихання. Дуже шкідливо кутати дитину з руками в ковдру. Не слід давати дитині довго лежати в одному положенні, так як в легенях може вийти застій крові, який призовдить до запалення. Щоб уникнути цього, треба міняти положення дитини в ліжку, час від часу брати його на руки. Годувати дитину можна звичною для неї їжею (молоко, кисляк, каша, кисіль), але не треба годувати насильно. У розпал хвороби у дитини немає потреби в їжі і можна обмежитися невеликою кількістю, яку вона захоче з'їсти. Апетит з'являється пізніше, коли дитині стає краще, і ось в цей час, щоб швидше відновити втрачені сили, їм треба давати посилене харчування. Вмілий догляд та гігієнічна обстановка - найважливіші умови для одужання та попередження ускладнень. Як захистити дітей від кору Основний захід у боротьбі з поширенням кору - це огорожа здорових дітей від спілкування з хворими. Хвора дитина не допускається в дитячі заклади (ясла, дитячий сад, школа, консультація, поліклініка), її не можна возити на загальному транспорті, не слід ходити з ним в гості і допускати інших дітей до себе в квартиру. Про кожен випадок кору в квартирі або в сім'ї батьки повинні негайно оповістити установи, які відвідують діти, а також лікарню, якщо туди поміщені їхні діти. Своєчасно отримавши таке повідомлення, медичний працівник може попередити розвиток кору в установі та захистити дитячий колектив від важкого захворювання. В даний час є можливість запобіжними щепленнями попередити розвиток кору у дитини, навіть якщо вона заражена. Перенесений кір створює в організмі здатність виробляти протикорові захисні речовини. Цим і пояснюється несприйнятливість (імунітет) до кору у перехворілих. Сироватка, що вживається для щеплень проти кору, готується з крові людини. Якщо ввести протикорову сироватку дитині не пізніше 4-6 днів після його зустрічі з хворим на кір, вона не захворіє, а якщо і захворіє, то перенесе захворювання легко, без ускладнень, нерідко на ногах. Легка форма кору, так само як і важка, робить хворого несприйнятливим до неї на все життя. Щеплення дійсне на 3-4 тижні. В останні роки поряд з сироваткою для щеплення застосовують препарат гамма-глобулін. Перевага цього препарату полягає в тому, що його треба застосовувати в меншій кількості. Щеплення врятували дуже багато дитячих життів.


1.12.2017

Профілактика ГРВІ у дітей вдома і в дитячому саду

/Files/images/грип.jpg У розпал зими нас всіх дуже хвилюють неминучі епідемії грипу та вірусних хвороб. Ще більше ця проблема турбує батьків маленьких дітей, яким треба ходити в дитячий садок.

У сьогоднішній статті ми обговоримо, як захистити своїх дітей від грипу і ГРВІ і як повинна проводитися профілактика ГРВІ у дітей в дитячому садку.

Застуда і грип у дітей

Дітки, що знаходяться перші 6 місяців життя виключно на грудному вигодовуванні, захищені від усіх хвороб більше, ніж штучники, вони отримують материнський імунітет разом з молоком. Корисно, якщо хвора на грип або ГРВІ мама буде годувати немовля грудьми, передаючи йому нову порцію антитіл від власної хвороби.

При цьому важливо дотримуватися запобіжних заходів і гігієни, щоб не дихати на малюка вірусами. Профілактикою в даному випадку буде носіння одноразової маски мамі, безпосередньо при годуванні. В інший час краще передати турботу про малюка здоровому члену сім'ї.

Щоб зменшити ймовірність зараження малюка вірусом і грипом, потрібно захистити його від контакту з хворими дорослими і дітьми. Так як дітей до 2 років не щеплять від грипу, потрібно подбати про їхній імунітет самостійно, щоб не лікувати безліччю ліків.

Як попередити зараження ГРВІ

Запобіжні заходи від зараження вірусами та грип однакові, як для батьків, так і для дітей. Різниця в тому, що діти не можуть самі про себе подбати, тому профілактикою дитячих хвороб повинні займатися батьки.

Заходи профілактики ГРВІ та ГРЗ:
  • Часто провітрювати закриті приміщення;
  • Уникати місць скупчення людей в період епідемії;
  • Гартуватися протягом усього року;
  • Займатися спортом, більше гуляти на свіжому повітрі;
  • Вживати більше сезонних фруктів і овочів;
  • Приймати полівітаміни курсами;
  • Проводити часте вологе прибирання приміщень;
  • Підтримувати необхідну температуру і вологість повітря в приміщенні;
  • Піклуватися про свої слизові оболонки (не допускати пересихання слизової оболонки носа і рота).

Всі ці дії відомі і досить прості в застосуванні, але часто занедбані дорослими.

На жаль, не існує таких засобів, які повністю оберегти б нас від захворювання вірусом. Якщо часто бувати в місцях скупчення людей, багато з яких хворі, рано чи пізно ми все одно захворіємо. Тому висновок один - намагатися не допустити такої зустрічі і піклуватися про санітарну гігієну.

Здорові дорослі і особливо діти повинні якомога частіше:

  • Мити руки і обличчя;
  • Капати ніс сольовими розчинами;
  • Змащувати ніздрі оксоліновою маззю або вазеліном перед виходом на вулицю або в громадські місця.

Хворі повинні дбати про те, щоб не заразити своїх близьких, а саме:

  • Надягати маску в присутності дітей і міняти її кожні 2 години;
  • Регулярно мити руки і предмети, яких вони торкаються;
  • Мати свій індивідуальний посуд;
  • Перебувати і спати в окремій кімнаті;
  • Регулярно провітрювати всі кімнати.

Препарати для профілактики ГРВІ та підняття імунітету

Багато імуностимуляторів - ніщо інше, як ліки з ефектом плацебо, тобто вони допомагають тоді, коли віриш в їх допомогу. Дорогі батьки, пам'ятайте, що не можна самостійно вибрати для своєї дитини ліки для профілактики ГРЗ виключно по рекламі або по пораді сусідів. Які б не були ліки, вони повинні призначатися лікарем.

Існують різні препарати для профілактики і лікування вірусних хвороб та грипу, вони поділяються на:

  • Гомеопатичні ліки;
  • Засоби на основі інтерферону;
  • Настоянки і суміші лікарських трав.

Деякі батьки дають дітям для профілактики таблетки, а інші краплі в ніс. Найбезпечніше зміцнити імунітет натуральними вітамінами: фруктами, медом, сиропом шипшини або ехінацеї.

Більш ефективні методи активації місцевого імунітету у дітей:

  • Зволоження носа простим сольовим розчином (аквамарис, но-соль, Хьюмер);
  • Полоскання горла (содовим розчином, травами);
  • Достатнє пиття, щоб не допустити зневоднення організму і не знизити місцевий імунітет;
  • Уникати перегріву.

Профілактика ГРВІ в дитячому садку

На жаль, не всі діти можуть залишитися вдома під час епідемії. Якщо садки працюють, багатьом дітям доводиться туди ходити. У стандартній групі державного садка зазвичай більше 25 чоловік, тому ймовірність контакту з сопливими або кашляючим дітьми дуже висока.

Батьки повинні простежити, щоб дитячий садок їхніх дітей знав засоби профілактики захворюваності на ГРВІ.

Повинна бути пам'ятка, яку знає і виконує весь персонал, а саме:

  • Підтримка температури приміщення на рівні 20 градусів;
  • Вологість повинна бути не нижче 60%;
  • Регулярні провітрювання, поки діти на прогулянці;
  • Постійне вологе прибирання чистою водою.

Дошкільні навчальні заклади (ДНЗ) не в змозі ізолювати хворих дітей, але в стані зменшити вміст вірусів в приміщенні. Віруси гинуть в прохолодному, вологому приміщенні, яке часто провітрюється. Також діти повинні часто виводитися на прогулянки, адже на свіжому морозному повітрі заразитися навіть від хворого неможливо.

25.10.2017


Профілактика гострих кишкових інфекцій у дітей

/Files/images/kishechnaya-infektsiya-u-detey.jpg Гострі кишкові інфекції спостерігались у людей з давніх часів.

Щорічно в Україні реєструється біля 54000 діарейних захворювань, біля 30 смертей, більшість з яких етіологічно залишається не розшифрованими через труднощі з оснащенням лабораторій. Найчастішими збудниками гострих кишкових інфекцій у дітей є віруси.

Гострі кишкові інфекції – це група інфекційних захворювань, які характеризуються фекально-оральним шляхом передачі та переважним ураженням шлунково-кишкового тракту.

Провідними симптомами гострих кишкових інфекцій є діарея (рідкий або водянистий стул як найменше 3 рази за 24-годинний період) та блювота. Кишкові інфекції ведуть до зневоднення та електролітних порушень, які можуть загрожувати життю дитини.

Серед інфекційних захворювань у дітей гострі кишкові інфекції займають одне із перших місць.

Дані епідеміологічного нагляду вказують на те, що 35-40%, а в окремі місяці до 70% всіх випадків важких діарей у дітей до 5 років в Україні викликані ротавірусною інфекцією.

Джерелом хвороби є хворі або носії. При кишкових інфекціях збудник виділяється у зовнішнє середовище з фекаліями інфікованих осіб. Передача відбувається фекально-оральним шляхом як під час прямого контакту, та при контакті з іншими поверхнями та предметами, що могли бути забруднені фекаліями (підлоги, меблі, одяг, іграшки, тощо). Інші шляхи передачі, такі як забруднені їжа та вода, а також повітряно-крапельний шлях цілком не виключаються.

У розповсюдженні кишкових інфекцій велику ролі відіграють мухи. Вони сідають на фекалії хворого, потім перелітають на їжу, посуд та заражають їх.

Гострі кишкові інфекції викликані бактеріями (шигели, сальмонели, кишечна паличка), вібріонами (холерний вібріон) поширюються переважно під час літніх місяців, а рота вірусна інфекція під час холодних місяців. В Україні пік захворюваності перепадає на зимовий період з грудня по травень. Причина такої сезонної моделі – невідома.

Найбільш вразливими до інфікування гострими кишковими інфекціями є діти. Бо у них ще немає гігієнічних навиків, вони легко забруднюють руки, любий предмет тягнуть до рота.

Руки як у хворої, так і здорової людини відіграють важливу роль у передачі кишкових інфекцій. Вот чому ці інфекції називають хворобами «брудних рук».

Гострі кишкові інфекції починаються гостро, через 1-5 днів від моменту інфікування. Хвороба починаєтьсяпідвищенням температури тіла до 38-40С, симптомами інфекційного токсикозу, можливо порушення свідомості, судоми, блювота та рідкий стілець. В випорожненнях можуть бути домішки слизу, крові, різного гною.

У дітей можуть бути переймоподібні болі в животі, на які маленькі діти реагують плачем.

Лікування хворих кишковими інфекціями повинно проводитись по вказівці лікаря.

При появі перших признаків діарейного захворювання у дитини слід негайно звернутися до лікаря.

До приходу лікаря батькам дитини у якої є прояви кишкової інфекції (блювота, діарея) слід поїти розчинами які містять сіль – Регідрон, Хумана-електроліт (розвести кип’яченою водою згідно інструкції). Після кожного рідкого випорожнення необхідно випити дітямвід 2-х до 10 років 100-200 мл рідини. Розчин застосовується в режимі випоювання малими порціями для запобігання блювоті: дітям від 2-х до 10 роківй більш старшого віку часто пити безпосередньо з чашки. Порошки для приготування розчинів для пероральної регідратації мають бути в домашній аптеці.

Також потрібно контролювати температуру тіла дитини.

Продовжувати вигодовування дитини: якщо дитині не менше 6 місяців або якщо вона вже приймає м’яку їжу – слід давати каші, овочі та іншу їжу на додаток до молока; старшим дітям доцільним є обмеження продуктів які спричиняють надмірнеосмотичне навантаження на кишечник (морозиво, цукерки, тістечка, концентровані м’ясні бульйони). Рекомендовано продукти які містять ніжну клітковину, яка здатна обволочувати слизову, захищаючі її (печені яблука, банани). Їжа повинна бути добре кулінарно обробленою, розім’ятою або перетертою для полегшення травлення.

Батькам дитини, у якої є прояви кишкової інфекції (блювота, діарея) не слід самовільно призначати антибіотики, використовувати протиблювотні та протидіарейні засоби.

В профілактиці діарей у дітей важливим є користування безпечною водою, дотримання санітарних норм при приготуванні та прийомі їжі, миття рук після відвідування туалету. Продукти харчування слід купувати в магазинах, а не у випадкових продавців та на «стихійних» ринках.

Пам’яткадля батьків

З метою попередження розповсюдження серед населення кишкових захворювань, виникнення спалахів гострих кишкових інфекцій та харчових отруєнь рекомендуємо:

·Не купувати продукти харчування на стихійних ринках або з рук у приватних oci6.

·Не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання (ріки, озера, підземні джерела, поверхневі води тощо). Для пиття i приготування їжі використовувати воду питну бутильовану або з централізованих джерел водопостачання.

·Не допускати споживання продуктів та напоїв з простроченим терміном зберігання.

·Не вживати харчові продукти та напої при найменшій підозрі щодо їх недоброякісності.

·При неорганізованому відпочинку (туристичні мандрівки, екстремальний туризм тощо) для миття посуду i рук вода має бути профільтрована i проварена, для пиття та приготування їжі мати з собою запас води питної.

·При купівлі харчових продуктів та напоїв обов'язково звертати увагу на терміни та умови зберігання продуктів харчування. Зберігати продукти харчування тільки у cпocіб зазначений на упаковці та у встановлений термін. При купівлі будь-якого харчового продукту у торговельній мережі споживач має право вимагати у продавця документи, що підтверджують якість та безпеку реалізованої продукції.

·При здійсненні подорожі не рекомендовано брати у дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські вироби або інші продукти, що потребують охолодження при зберіганні).

·При споживанні овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити питною водою. При споживанні дітьми - обдати окропом.

·Перед приготуванням їжі та перед її вживанням обов'язково мити руки з милом.

·Обов'язково мити руки після відвідування туалетів. При відпочинку з дітьми батьки повинні ознайомити дітей з правилами харчування та правилами дотримання особистої гігієни. Для дітей молодшої вікової групи — батькам необхідно ретельно слідкувати за тим, щоб дитина не споживала незнайомі ягоди та інші продукти невизначеного походження.

У випадку виявлення перших ознак кишкового захворювання терміново звернутись до найближчої лікувальної установи. Не рекомендовано займатись самолікуванням. При груповому відпочинку хворого бажано тимчасово (до прибуття лікаря) ізолювати від решти колективу. При тяжкому стані хворого негайно викликати швидку допомогу.


Організація літнього здоровлення в ДНЗ №26 "Сонечко"

/Files/images/літо4.jpg Літо – час оздоровлення дітей. Організація літнього оздоровлення та відпочинку має велике значення для відновлення сил, поліпшення стану здоров’я дітей дошкільних закладів.

В нашому садочку літньої пори діти частіше бувають на свіжому повітрі, на майданчиках. Адже саме тут відбуваються основні оздоровчі моменти.

Використати цей період необхідно дбаючи про повноцінне загартування повітрям, сонцем і водою.

Ці природні чинники треба задіювати помірковано, не забуваючи про основні вимоги до загартувальних процедур:

· системність,

· послідовність,

· регулярність,

· урахування стану здоров’я та

· емоційного ставлення дитини до оздоровчих процедур.

Чим ще ми маємо наповнити літнє дозвілля дошкільників?

Доречно, щоб це були ігри, розваги, спостереження, праця в природі, загартувальні процедури, пішохідні переходи, спортивні свята.

Цікавими для дітей будуть лялькові вистави, концерти, вікторини, інсценівки, драматизації казок, у яких вони будуть брати безпосередню участь. Вихователь має потурбуватися про різноманітність вражень і знань, які отримають малюки за три місяці літа.

Загартувальні процедури

Загартування повітрям

· повітряні ванни в приміщенні(діти мають їсти, гратися і спати в теплу погоду при відчинених вікнах);

· повітряно-сонячні ванни(на прогулянках, які організовують кожного дня по два рази. Проводити прогулянки слід за будь-якої погоди. При загартуванні повітрям дуже важливо правильно одягати дитину – відповідно до сезону і погоди, щобзабезпечити їй вільну рухливість і необхідний тепловий комфорт. У теплі дні організовують ігри середньої рухливості, щобдіти не перегрівалися);

Загартування водою

· обтирання(починати загартування водою можна з вологого обтирання (1-2 хвилини) спочатку з рук, шиї. Далі обтирати допояса, потім ноги. Температура води від +32ْС, +28ْС до +22ْС, +20ْС.

· обливання(Загартуванню сприяє обливання стоп. Після прогулянки також можна обливати ноги дітей нагрітою на сонці водою з поліетиленових пляшок);

· купання( у гумових басейнах, встановлених на майданчиках);

Загартування сонцем

· Дітям рекомендується короткотривале перебування на сонячній ділянці. Вкрай обережно сонячні ванни призначаються дітямвід 1 до 3 років.

· Перші сонячні ванни треба приймати при температурі повітря не нижче +18°С. Тривалість їх не повинна перевищувати 5хвилин (далі додавати по 3-5 хвилин, поступово доводячи до години).

· Загорати часто, але нетривало.

· Кращий час для засмаги: у середній смузі – 9-13 і 16-18 годин; на півдні – 8-11 і 17-19 годин.

· Приймати сонячні ванни найкраще ранком, коли повітря особливо чисте і ще не занадто пекуче, а також ближче до вечора,коли сонце хилиться до заходу.

· Не рекомендується загоряти безпосередньо перед їжею і відразу після неї. Сонячні ванни можна приймати через 30-40хвилин після сніданку, а закінчувати не менш ніж за годину до чергового прийому їжі.

· Абсолютним протипоказанням до проведення сонячних ванн є температура повітря +30 ْС.

· Після сонячних ванн, а не до них, дітям призначають водні процедури.

Заняття з фізичної культури

Влітку, як і взимку заняття складається з трьох частин, але при його проведенні необхідно кожного разу враховувати стан погоди і в залежності від того збільшувати або зменшувати навантаження.

Влітку заняття з фізкультури мають відрізнятися динамічністю, швидкою зміною діяльності. Вихідні положення не повиннібути стабільними, раз і назавжди закріпленими за даними вправами, їх треба частіше змінювати.

Ранкова гімнастика

· Влітку ранкову гімнастику обов’язково проводити на повітрі.

· У теплу погоду діти мають виходили на гімнастику в трусиках і майках, по можливості, босоніж.

· Структура ранкової гімнастики влітку залишається незмінною.

· У залежності від погоди змінюється темп проведення вправ, а інколи вихідні положення.

Ігри

Спортивні(бадмінтон, городки, з елементами футболу, з елементами баскетболу).

Рухливі(ігри з ходьбою, бігом, рівновагою; з повзанням і лазінням; з киданням і ловлею предметів; зі стрибками; наорієнтування у просторі).

Рухливі ігри на свіжому повітрі слід проводити щодня:

· під час ранкового прийому – одна-дві гри малої та середньої рухливості;

· на прогулянках у першу і другу половину дня – на кожну планується не менше трьох-чотирьох ігор різної рухливості при цьому першу гру розпочинають через 10-15 хвилин після початку прогулянки, коли діти дещоадаптуються до погодних умов, а останньою проводять малорухливу гру;

· увечері (після 16.00) – одна-дві гри малої та середньої рухливості.

Під час літньої спеки ігри з бігом або стрибками доцільно організовувати у другій половині дня, у затишку.

При поясненні гри не можна садити або ставити дітей обличчям до сонця. Сонце заважає дітям бачити вихователя, і вони погано сприймають пояснення і показ рухів у грі.

Рольові(згідно з вимогами програми, атрибути виносити на майданчик);

Народні(згідно з вимогами програми, атрибути виносити на майданчик).

Організація і проведення цільових прогулянок на природу

Ми можемо любити тільки те, що знаємо. Треба дати змогу дітям побачити хоч найближчі місцевості, знати в них кожну річку, ліс, озеро, острів тощо, знати рослинність, звірів свого краю, чим люди займаються, біля чого працюють.

С. Русова

Особливості цільової прогулянки

Посилення уваги до екологічного виховання дошкільників вимагає пошуку різноманітних форм ознайомлення їх з природою. Однією з таких форм, потенціал яких ще недостатньо використовуються вихователями, є цільові прогулянки на природу, що інтегруються з пішохідними переходами, є зручною й корисною формою організації дітей, що дає можливість знайомити їх з найближчим природним оточенням.

Цільові прогулянки вносять різноманітність у життя дітей, збагачують їхню уяву, дають змогу краще пізнати природне середовище місцевості, де вони мешкають : парк, сквер, ліс, луки, поле, ставок, річку. Такі прогулянки можуть проводитися не тільки з пізнавальної, а й з пізнавально-практичною метою - збирання ягід, грибів, насіння дикоростучих трав для підгодовування птахів узимку.

Відмінність їх від повсякденних прогулянок полягає у тому, що вони проводяться за межі ДНЗ.
Обсяг програмових завдань, що намічається для реалізації на цільовій прогулянці, значно менший від того, що передбачається екскурсією. І все ж цінність таких прогулянок у тому, що завдяки регулярності їх проведення можна простежити зміни в об'єктах природи, виявивши їх причини.

Особливо багато можливостей для спостережень під час цільових прогулянок надає літо. Рослини, що зацвітають, розмаїття видів комах, птахів, їхня пристосувальна поведінка створюють необмежений простір для надання дітям цікавої інформації, спрямованої на пізнання рідної природи, її краси.
Часом можна почути запитання : для чого маленьким дітям потрібні знання про рослинний, тваринний світ? Достатньо, щоб, вони засвоїли знання про найбільш важливі залежності у природі між організмом і умовами існування. Але ж засвоєння знань ніколи не може розглядатися в дошкільному віці як самоціль . Це - аспект всебічного розвитку дитини.

Знання, на думку дидактиків, виконують 3 функції у формуванні особистості :

-інформативну
-орієнтовну
- оціночну.

Можливості цільової прогулянки

Інформуючи про найближче оточення в процесі цільових прогулянок, вихователі здійснюють важливе виховне завдання - формування реалістичних знань, без яких неможливе оволодіння систематизованими знаннями, тобто встановлення об’єктивних зв’язків між предметами і явищами природи, серед яких провідними є причинні. Саме встановлення таких зв’язків характеризує рівень дитячого мислення.
Важливим є те, що в процесі ознайомлення з рослинами, тваринами під час цільових прогулянок розвивається мова дітей, поповнюються словник, бесіди це засіб розвитку діалогічної і монологічної мови.
Цільові прогулянки створюють чудові можливості для розвитку сенсорної сфери дитини. Кожна зустріч з новими об»єктами природи - це можливість побачити, доторкнутися, понюхати, прислухатися до них, і вихователі повною мірою повинні використати ці можливості.

Не можна переоцінити роль цільових прогулянок для розвитку у дошкільників пізнавальних інтересів і спостережливості - винятково важливих якостей у підготовці до школи.
У наш час винятково важливого значення набули проблеми екологічного виховання - формування нового, свідомого, відповідального, бережного ставлення до природи, розвитку екологічної етики, що ґрунтується на ідеї співпереживання, самооцінки всього живого. Екологічне виховання тісно пов’язане з екологічною освітою. Лише на основі знань, діяльність у природі формується екологічна культура, яка полягає в тому, що людина усвідомлює загальні закономірності природи і суспільства, вважає природу рідною домівкою, яку треба берегти і про яку треба піклуватися.

Яка ж роль цільових прогулянок у формуванні екологічної культури малят?

Цільові прогулянки цінні тим, що під час їх проведення діти отримують знання про взаємозв’язки в природі, про цінність для людини тих чи інших об'єктів природи, про правила природокористування. На цільових прогулянках діти можуть повправлятися у виконанні правил природокористування : на ставку, у лісі, в лузі ми гості, і поводитися треба чемно, не порушувати спокою тих, хто постійно там живе.
Ознайомлення з різноманітними об’єктами природи під час цільових прогулянок є важливим засобом естетичного розвитку дітей. Сприймання яскравих пейзажів, гармонійних сполучень барв у квітів - все це пробуджує у дітей почуття краси, виховує любов до природи. Велику роль у цьому відіграє емоційна чутливість вихователя, уміння не лише побачити красу природи, а й доступно донести її до дітей з тим, щоб прищепити естетичні цінності, важливі не лише для естетичного розвитку особистості, а й для доброго, гуманного ставлення до навколишньої природи.
Цільові прогулянки на природу є джерелом збагачення життя прекрасним. Навчаючи дітей після прогулянок відображувати на серветках, тарілках, чашечках, рукавичках природу - квіти, метеликів тощо, вихователі формують їх естетичні смаки, бажання створювати красу навколо себе.
Перебування серед природи, вплив природних факторів, активні рухи дітей під час цільових прогулянок стимулюють обмін речовин, загартовують дітей. Обов’язковою умовою проведення цільових прогулянок є вибір сприятливого з екологічної точки зору маршруту.
Дитячі садки знаходяться у різноманітних природних умовах, тому визначити тематику цільових прогулянок потрібно, виходячи з можливостей природного оточення ДНЗ, а також явищ, які характерні для певної пори року, спостереження за якими цікаві для дітей.
Якщо недалеко протікає струмок, річка, озеро, водосховище, море, існує чудова можливість для проведення туди цільових прогулянок.
Цільові прогулянки на луки, в ліс, у парк, сквер, де можна знайомити з лісовими, лучними рослинами, деякими тваринами.
Надзвичайно сприятливі умови для цільових прогулянок мають ДНЗ, розташовані поблизу ботанічних садів, які є майже в кожному обласному центрі.
Цільові прогулянки здійснюються у сад, на поле, на пустир.

Характерна ознака цільових прогулянок на природу - неодномірна насиченість їх матеріалом у різні пори року в зв’язку з природними процесами, характерними для нашої флори і фауни.


29.05.17

Профілактика дитячого травматизму

Шановні батьки!

/Files/images/безпека влітку.jpg 2.jpg Здоров'я - це найважливіше, що є в житті людини. Закликаємо вас зміцнювати та берегти його.

З настанням літньої спекотної погоди населення поспішає до водоймищ, озер, річок. Як приємно відпочити біля води, позагоряти, поплавати, попірнати... Але чи знайомі вам правила поведінки біля водоймищ?

Вода є не тільки джерелом життя, здоров'я та задоволення, але й джерелом небезпеки для життя людини. Тому, знаходячись біля води, будь завжди максимально обережним. Пам’ятай, що на річці є течія, і дно річки може бути замуленим. Вода в озерах, ставках стояча, тобто більш забруднена, ніж у річках, і це може спричинити зараження при купанні. У морі на воді триматися легше, бо густина солоної води вища за густину прісної.

При організації відпочинку на воді дотримуйся наступних правил безпеки:

· купання починай при температурі повітря +25 °С та температурі води +17-19 °С;

· купайся тільки в спеціально відведених та обладнаних місцях;

· якщо пляжу поблизу немає, вибирай чистий пологий берег, але попередньо з’ясуй, чи немає на дні корячок, гострих підводних каменів, коловоротів, ям тощо;

· не купайся відразу після прийому їжі;

· знаходься у воді не більше 10-15 хвилин, не доводь тіло до ознобу;

· не плавай далеко від берега, не запливай за попереджувальні знаки;

· не переривай купання частими виходами із води і не стій мокрим на вітрі;

· потрапивши у сильну течію, не борись проти неї, а пливи за течією, наближаючись до берега;

· не входь у воду занадто розігрітим: перепади температури можуть спричинити судоми;

· при судомах не розгублюйся, намагайся утриматися на поверхні води і клич на допомогу;

· потрапивши у вир, набери побільше повітря у легені, занурся у воду і сильним ривком у бік за течією виходь з виру і випливай на поверхню;

· не лежи після купання на сонці, а відпочивай у затінку;

· при виході із води розітри тіло долонями або рушником насухо і одягнись.

Дитячий травматизм — сфера уваги всіх — держави, міністерств внутрішніх справ, освіти, охорони здоров'я, до­шкільних закладів, школи, спортивних організацій, водіїв усіх видів транспор­ту і , насамперед, сім'ї.

Найважливішими заходами його профілактики є контроль за вчинками дітей з боку дорослих, усунення з поля їх зору небезпечних предметів — ножів, гострих палиць та шпиць, сірників, хімічних речовин, ліків, заборона гра­тись на вулицях та дорогах, купатися без нагляду дорослих і в неперевірених місцях та багато інших. Для профілак­тики травматизму дітей грудного віку треба уникати їх піднімання над собою (над головою) та укладання на стільцях, звідки вони можуть упасти.

У першій лінії боротьби з травма­тизмом роль медичної науки і її пред­ставників полягає в науковому обгрун­туванні ролі соціально-економічних та екологічних факторів у профілактиці та лікуванні травм. Особливу роль тут відіграють наукові рекомендації гігіє­ністів, фізіологів та насамперед ліка­рів—терапевтів, хірургів, травматологів.

Другу ланку боротьби з травматизмом складають спільні зусилля керівників підприємств, установ, організацій, ко­лективів та батьків з лікарями щодо роз­робки і дотримання в цих колективах за­ходів профілактики травм, їх аналізу та конкретних висновків про результати цих заходів, а також удосконалення.

Третя лінія боротьби — головна лі­нія — медична. Проводиться за спри­яння, допомоги органів внутрішніх справ (міліції, ДАЇ, пожежників тощо). Нею передбачені організація першої допомоги тим, хто отримав травму, їх лікування та реабілітація.

У ролі таких дорадників виступають Міністерство охорони здоров'я. Націо­нальна академія медичних наук, науко­во-дослідні та навчальні медичного профілю університети, академії та інститути. Конкретними учасниками другої лінії профілактики є працівни­ки лікарень, санепідемстанцій, науко­во-дослідних лабораторій та кафедр, медсанчастин та медпунктів на підприє­мствах, шкільні та дільничні лікарі.

Кiлькiсть переглядiв: 453

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.